< Попередня новина


На Закарпаття вторглися шакали. І їх багато

  • 11.03.2021 11:52 давність новини: 226 дн.
  • Категорія: Загальні новини

НА ЗАКАРПАТТЯ ВТОРГЛИСЯ  ШАКАЛИ. І ЇХ БАГАТО.

 

21 лютого мисливцем Виноградівського УТМР Іваном Мізуном в угіддях ПМК «Фазан» ( Дубки) , загонним методом полювання на хижаків ( лиса) був здобутий молодий самець Шакала звичайного (CANIS aureus). Доречі це вже другий хижак! 14.02.21 мисливцем Кут Михайло, на тій же території була добута його пара - молода самка шакала. Ще одного шакала впольовано у селі Камянське Берегівського району, причому хижак опинився буквально на городі мисливця.

На Виноградівщині, яка межує з Румунією і Угорщиною, розповідає молодий мисливець Вячеслав кус, вже неодноразово бачили і добули цього звіра, який мігрує з за кордону, і заселяє нові, багаті на дичину угіддя.  Оскільки в раціон шакала входить і молодняк копитних ( всеїдний ),то відстріл цієї пари шакалів дуже своєчасний для збереження дичини Виноградівщини.. Самка шакала може викормити до 10 щенят, то зрозуміло, якої шкоди вони нанесли б за один лише рік  їхнього існування -«полювання»  розповідає мисливець.

Загалом на території мисливських угідь Виноградівського  районного відокремленого підрозділу УТМР було здобуто 4 шакали, каже керівник товариства Едуард  Васильцун. Тим часом колеги з Мукачева розповіли йому, що протягом сезону вони вполювали 6 шакалів, з Іршави повідомили про двох здобутих хижаків.

Взагалі то шакали уникають густонаселених територій, каже голова товариства. Їм, як і вовкам, потрібні великі лісові площі, а цього року їх привело в наші ліси підтоплення водойм. У пошуках придатної для себе території вони зайшли  в  урочище «Дубки» буквально поряд з містом. Всі туші впольованих хижаків було сфотографовано і закопано у відведеному для цього місці, запевнив Едуард Васильцун.

Пригадується, перший раз шакал появився на узбережжі Тиси у 2004 році. Появився і зник, здавалося, назавжди.  Але минуло більш як 10 років, і непроханий гість знову дав про себе знати. На Затисянщині мисливці раз по раз чули його моторошний голос хоча  на очі звір жодного разу не потрапляв.

Аж тут протягом останнього тижня  впольовано відразу кількох хижаків. Як уже було сказано, першого шакала  знайшли застреленим і покинутим у лісі. Можливо ті, хто це зробив, не розпізнали рідкісного хижака і прийняли його за лисицю.

Поява у нас шакалів – не дуже приємна ознака, - коментує випадки директор ДП «Виноградівське лісове господарство» Василь Агій.  Місцева фауна потерпатиме від  прийшляків, тому що шакал більш організований хижак, ніж, наприклад, лисиця. Якщо лисиця полюючи, забирає собі тільки те, що може понести, то шакали намагаються зловити максимальну кількість здобичі «про запас». Апетити у шакалів значно більші. Тому до появи цих тварин треба поставитися серйозніше.

Як живе і чим або живиться шакал

   Шакал - хижа тварина і полює на дрібних гризунів, комах, земноводних, плазунів, дитинчат косуль, на єнотовидних собак, лисиць і зайців, що випали по весні з гнізда птахів. Але можуть вони харчуватися і рослинною їжею: кукурудзою, грушами, сливами, горіхами. Спілкуються шакали за допомогою гавкоту,  криків і звуків, які нагадують або сирену, або плач дитини.  Пари у шакалів утворюються на все життя, і самець бере діяльну участь у будуванні нори і вихованні виводка. Період вагітності у шакалів - приблизно 2 місяці, народжується 2-4 цуценя за одну вагітність. Дитинча відкриває очі на десятий день життя.   Самки шакалів змінюють місце перебування кожні 2 тижні, що б захистити своє потомство від хижаків. З 2 місяців цуценя  годує його мати (дичиною і м'ясом), а починаючи з 6 місяців, він може полювати самостійно. Старші цуценята шакала піклуються про новонароджених. Більшість новонароджених цуценят гинуть у  перші 14 днів після народження, і щоб підвищити популяцію важлива наявність опікунів на початковому етапі.

Canis aureus уникає тільки тих регіонів, де є вовки, оскільки ці хижаки представляють для шакалів смертельну небезпеку. Всеїдний пристосуванець досягає 100 см у довжину і до 50 см - у висоту. Він прекрасно себе почуває в умовах від напівпустелі до гірської місцевості. Головне для нього - достатня кількість їжі і місць для полювання У шакалів хороша соціальна організація. Їх м'язисті ноги чудово пристосовані для швидкого бігу. Ці тварини можуть тривалий час пересуватися зі швидкістю до 16 км на годину. Шакали здатні полювати на звірів більшого розміру (наприклад, газелі) і захищати один одного під час нападів, завдяки тому, що живуть зграях.

 

Шакал звичайний відомий під багатьма іменами: азіатський шакал, східний шакал, австро-угорський вовк. Якщо немає іншої їжі, шакали здатні довгий час харчуватися травою. Шакал не тільки не уникає близькості людини, але часто, навпаки, знаходить непомітний притулок поблизу житла і тоді промишляє покидьками, краде  домашню птицю, виходить на поля. В Індії і Пакистані ночами його нерідко можна побачити бродячим по вулицях сіл і навіть міст.

Шакали  найбільш активні в години світанку і заходу, тобто коли настають сутінки. Деякі види шакалів їдять отруйних змій. Один з підвидів шакала проживає в Ефіопії і налічує близько 500 особин залишилися в світі.

 

Чому єгипетський бог мав зовнішність шакала

Очеретяний вовк знайшов своє чільне місце в людській міфології.

Зокрема, Анубіса (бога загробного життя і муміфікації стародавнього Єгипту) уявляли з головою шакала.  У ті часи мертвим ховали неглибоко у землі й шакали легко відкопували  мерців, щоб їх пожирати. Тому  шакалів вважали безпосередньо пов’язаними із потойбіччям. Достатньо лиш нагадати собі  фільми «Мумія» де всі стражі світу Смерті мають людські тіла, але шакалячі писки.  Ім'я Анубіс теж було придумано єгиптянами не просто так. Спочатку  прізвисько бога записувалося у вигляді двох ієрогліфів. Якщо перекласти символи дослівно, то вийде «шакал» і «мир йому». Потім значення імені Анубіса перетворилося в словосполучення «шакал на високій підставці». Культ бога швидко поширився по всій країні, а  найдавніші згадки про покровителя померлих археологи знайшли в текстах пірамід. У Старому царстві  Анубіс вважався покровителем некрополів і кладовищ, а також був хранителем отрут і ліків. Тоді божество з головою шакала вважалося найбільш значущим з усього списку.

Мати Анубіса - Нефтида, боячись, що чоловік уб’є сина, залишила його захованим в очереті і там він провів перші дні свого життя до моменту щасливого врятування.

Василь Агій: угорці злегковажили появою шакалів. І тепер мають проблеми.

Але повернемося до нашого континенту. В Україні шакали появилися упродовж останнього десятиліття, їх запримітили, зокрема,  в Одеській та інших південних областях.  Є дві головні небезпеки – порушення балансу в природі внаслідок поширення шакалів, і висока ймовірність сказу. Адже залишки вбитого та ще й скаженого шакала поїдають інші хижаки.  

Саме тому, каже Василь Агій,  кожен застрелений хижак повинен бути перевірений ветлікарями щодо можливого ураження хворобами.

Чи завжди мисливці так роблять? Судячи з того, що тушка шакала  два дні залишалася в лісі, могли бути й інші випадки, а, отже, три вбиті за тиждень шакали – це тільки видима частина айсберга. 

Василь Агій пригадує, що торік під час полювання на Тисі з далекої відстані він потрапив у лапу хижака. Те, що це не була лисиця, можна було здогадатися по коротшому хвосту і високих ногах звіра.  Попри поранення шакалові вдалося  втекти від мисливців і відтоді цей звір  на очі не потрапляв – або продовжує жити десь неподалік, або повернувся в сусідню країну, де  шакали облаштувалися раніше, зокрема, вони масово розплодилися у в Угорщині і  зараз він становлять справжню проблему для сусідів,  шакали вільно розгулюють навіть поблизу Будапешта.  До речі, каже Василь Агій, шакали тут вільно жили ще 100 років тому. На своїх високих ногах  вони легко ловили здобич у прирічкових та приозерних очеретах. Збереглася й тамтешня назва, яка в перекладі означає очеретяний вовк . Раніше  ж Угорщина була  буквально вкрита болотами й озерами. Але ще з 19 століття країна почала займатися масовими осушними роботами, водойми  внаслідок людської діяльності почали зникати, а шакали  змушені були покинути територію.  Проте зараз шакали повернулися, інтенсивно розмножуються, але  угорці відразу не зреагували на проблему. Як наслідок баланс у дикій природі почав погіршуватися.

Сусідня Угорщина не єдина країна, де появилися ці хижаки. Шакали освоїли досить великі території в Європі, Данії Нідерландах і т.д. У 2012 році одного  шакала вдалося зняти в Баварському лісі за допомогою фотопастки, ще один потрапив в об'єктив камери  2017 року у Верхній Баварії .  Крім того, цих тварин бачили в останні роки в деяких інших німецьких провінціях - Мекленбург-Передня Померанія, Гессен,  Нижня Саксонія. Популяція шакалів в Німеччині зростає і ця тенденція буде продовжуватися, адже  шакал легко пристосовується до життя в будь-якому середовищі проживання. 

Цікаво, що шакали появилися і в країнах Прибалтики, куди вони потрапили, втікаючи з приватних звіринців.  Провідний науковий співробітник Латвійського державного інституту лісового господарства  Яніс Озоліньш пояснив, що причина появи шакалів в країні - не зміни клімату, а людська діяльність: «Люди просто зробили ландшафт схожим на лісостеп - з усіма сільськогосподарськими угіддями, які мало відрізняються від умов, в яких спочатку жили.

На Закарпатті є всі кліматичні підстави, щоб  популяція Canis aureus зайняла свою нішу. Новоприбулі хижаки можуть легко витіснити лисиць, яких розвелося дуже багато. Міжнародна програма ЄС, яка передбачає  профілактику хижаків від сказу, може захистити від заражень шакала, глобальне потепління дозволить південній тварині почуватися досить комфортно. Звісно, якщо не втрутиться людина з рушницею.