< Попередня новина


ЛЕЛЕКА БІЛИЙ, ЛЕЛЕКА ЧОРНИЙ. ВИДИМЕ Й НЕВИДИМЕ ЖИТТЯ ВЕЛИКИХ ПТАХІВ

  • Автор:  ДП "Виноградівське лісове господарство"
  • 06.05.2021 11:07 давність новини: 143 дн.
  • Категорія: Загальні новини

Бачиш лелеку? Ні? А він є! Цієї травневої пори лелеки намагаються не дуже потрапляти комусь на очі. Вони зайняті висиджуванням майбутнього потомства. У центрі Виноградова пара лелек традиційно займає місце на  стовпі зі старим гніздом, яке можна побачити з вікна нашого багатоквартирного будинку. Раніше це гніздо  було розташоване на задньому подвір’ї торговельного центру, потім власники ТЦ вирішили  зробити добудову (більше торговельної  площі – більше прибутку), але про оселю лелек подбали і перенесли гніздо на інший стовп неподалік. Цього року виноградівські лелеки прилетіли у 20 х числах березня, хоча  в наших широтах спостерігаються дивні аномалії – деякі бузьки прилетіли ще в лютому і для них була реальною загроза загинути від переохолодження.

Чому так відбувається? У природі є безліч таємниць, які поки що не вдається розгадати, - каже директорі Виноградівського лісгоспу і науковець Василь  Агій. Причини збоїв та відхилень можуть бути різними і не мати системної причини. Скажімо в Угорщині за допомогою GPS-технологій спостерігають за перельотом диких гусей. І ось летять в Угорщину два птахи. Один із них долає шлях від Cередземномор’я до Угорщини по ідеальній прямій, ніде не відхиляючись(а це 800 кілометрів), а інша гуска летить собі на північ, не поспішаючи, постійно відхиляється від маршруту, зупиняючись біля водойм і в підсумку долаючи  20-30 кілометрів на добу. Чому так? Відповіді поки що не знайшли.

Лелеки – постійні мешканці міст і сіл Закарпаття, хоча немало їх і в безлюдних лісах.  У населених пунктах можна зустріти від 5-6 до кілька десятків гнізд.  Скільки саме – ніхто не підраховує, оскільки  білі лелеки не  є у списку «Червоної книги». Лелек можна побачити і у низинних містах, і високо у горах. Гнізда можуть знаходитися на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря.

Більшість закарпатських лелек цього року прилетіли у березні. Причому каже Василь Омелянович, першими прилітають самці. Вони підремонтовують, облаштовують свої старі гнізда або будують нові. Матеріалом для будівництва житла є сухі рослини й гілки. На запитання, чи використовують лелеки предмети людської діяльності, Василь Агій відповів, що досі таких фактів спостерегти не вдалося. Лелеки звикли до сусідства з людською цивілізацією, але в побудові житла вони перебірливі. Разом з тим лелеки поблажливо ставляться до дрібних птахів - горобців і т.п. - які поселяються у порожніх конструкціях лелечого гнізда. Очевидно, дрібні птахи почуваються там досить безпечно, тим більше, що їм щось перепадає з недоїдків лелечого раціону. За багато років гніздо  все більше обростає не лише новими гілками, у стінках гнізд утворюється своєрідне мікросередовище, на залишках органіки й глини починає проростати трава, навіть можна побачити як там ростуть житні або пшеничні колоски. Самі ж птахи живляться не лише рибою, жабами й зміями, але й теплокровними тваринками – мишами, пташенятами, чиї гнізда розташовані на полях чи поблизу боліт і річок.

 Зазвичай тривалість життя білого лелеки – 10-15 роки, але зафіксовані випадки, коли вік лелеки досягав 33-35 років. Лелеки – символ подружньої вірності, і  ці красиві птахи суворо дотримуються моногамного шлюбу. Але за певних умов. Бо, якщо самка або й самець отримують серйозні пошкодження, партнер швидко знаходить собі іншу половинку. Ще жорсткіше лелеки поводяться зі своїм потомством. Лелеки висиджують яйця упродовж 33  днів – приблизно з середини квітня до середини травня. Зазвичай птиця відкладає від 2 до 5 яєць, з них вилуплюються лелечата, але не всім судилося літати. Найслабших батьки рішуче викидають з гнізда, залишаючи тільки найбільш витривалих. У перші дні маленькі пташата отримують тільки подрібнену і ніжну їжу, «страва» готується із дощових черв’ячків, і тільки коли  пташата міцнішають, батьки приносять їм грубіший корм. У липні молоді птахи починають свої перші «проби крила», проходять льотну школу.  Торік у згадуваному гнізді що позаду виноградівського торговельного центру виросло й навчилося літати троє молодих лелек. Одного серпневого дня все сімейство покинуло свою оселю і полетіло на Балкани, а звідти в долину річки Ніл, а потім на узбережжя озера Чад. Принаймні про такий маршрут перелітних птахів ідеться в спеціальній літературі.  Цього року до старого гнізда повернулося двоє батьків, а молодь обрала інші маршрути.  Статево дорослими лелеки стають у 2-4 роки, а до того вони подорожують далеко від батьківського дому, багато з них перші роки взагалі залишаються в Африці. Проте дорогу в Україну вони не забувають ніколи – похолостякувавши,  через рік-два   вирушають із Африки на північ для створення нової лелечої сімї.

на Закарпатті мешкає ще один лелек, який за способом життя радикально відрізняється від білих бузьків. Та й зовні вони – повна протилежність білим. Йдеться про чорних лелек.

Вони здавна привертають увагу орнітологів, оскільки намагаються жити подалі від людської цивілізації, вони ретельно ховаються від людей, не терплять сусідства інших птахів і, наприклад, дрібні пташки ніколи не селяться в гніздах чорних лелек. Чорний лелека як в Україні так і в Білорусі належить до видів, які найсуворіше охороняються законодавчими актами. Він занесений до Червоної книги України, входить до переліку видів Бернської конвенції (види,що підлягають особливій охороні), Боннської конвенції (збереження мігруючих видів диких тварин), і Вашингтонської конвенції (охорона видів дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення від міжнародної торгівлі). Урядом України встановлена компенсація у розмірі 46 200 грн. за вполювання чорного лелеки або заподіяну йому шкоду (постанова Кабінету Міністрів України №1030 від 7 листопада 2012 р).

Але останніми роками ці таємничі чорні птахи здивували закарпатців, появившись у людних місцях, зокрема, розгулюючи посеред русла річки Уж. Цю дивну подію Василь Агій зняв на телефон. Чи є це випадковість, чи нова екологічна закономірність? Час покаже. Але факт той, що чорний лелека на Ужі не просто «заблукав». Він спокійно ходив на плосководді, ловив собі здобич і не звертав увагу ні на людей, ні на шум машин. І це нен єдине свідчення про нову поведінку чорних лелек. У соцмережах час від часу демонструють фото і відео чорних великих птахів, які й не думають ховатися від людського ока.

На території Виноградівського лісгоспу каже Василь  Агій є щонайменше 8 гнізд, звитих чорними лелеками.  У вересні вони збираються на полях поблизу села Перехрестя. Їх там у кількості півтора десятка можна було бачити упродовж кількох днів, а потім  всі разом відлітають на південь. У виборі маршруту вони не відрізняються від білих лелек і прямують на африканський континент. Як і білі сородичі, чорні лелеки живляться різною дрібнотою – рибками, мишами, чужими пташенятами. В Україні гніздиться близько 1 тисячі пар чорних лелек, з яких у Карпатському ареалі – близько 200 пар

Щодо чорного лелеки є багато питань  і в першу чергу щодо причин їх раптової сміливості. Кажуть, що територія для їх комфортного проживання скорочується,  цивілізація наступає на дику природу. Тоді виникає питання, чому популяція чорних лелек зростає. Про це твердять екологи, працівники лісу, мисливці.

У природі постійно відбуваються зміни, виникають нові явища, яких не було раніше, каже Василь Агій. І далеко не завжди можна відшукати відповідь на запитання – чому так відбувається